Трагедія маленького села

      Канівка- маленьке село радості  та  болю. Село із великою історією. Тут  проживають гарні працьовиті люди , які піклуються про затишок  свого рідного куточка, люди, які щодень моляться за майбутнє своїх дітей, онуків, народу. Справжньою відрадою для старшого покоління є церква та костел. Сюди ,  щонеділі і на свята ідуть люди  і просять у Бога  не допустити війни і кровопролиття.  Канівчани знають що це за лихо. Розповідають  старожили про страшний  1944 рік. Сльози огортають душу і пече невимовний біль… Село було  повністю спалене  фашистами, а людей  закатовано і розстріляно. Здається , що історія Канівки закінчилася. Але ні…. Сильні духом та міцні характером канівчани зуміли відбудувати село. Згодом у село повернулися лелеки, принесли дитячі голоси.  І почалося нове життя.

 У 1985 році у селі Канівка в пам'ять про його розстріляних жителів та повністю спалене село встановлено пам’ятний знак із символічною назвою «Дівчинка і полум’я» і в цей день біля обеліска збираються люди, щоб запалити свічку пам’яті  та покласти живі квіти. А у школі, традиційно, проводиться лінійка пам'яті...